Травень 68 Року: остання французька революцiя

ТРАВЕНЬ 68 РОКУ: остання французька революцiя

Важко по-справжньому зрозумiти сучасну Францiю тим, хто нiколи не чув про подii Травня 68 року. У 2008 роцi виповнеться сорок рокiв iз тих пiр, як студенти вийшли на вулицi Парижу з величезним бажанням бути почутими. Нове поколiння i нова Францiя народилися на барикадах мiста, у сутичках iз полiцiTю, з гасел на стiнах унiверситетiв, iз каменюкою в руцi, з посмiшкою студентського лiдера ДанiTля Кон-Бондi.

Це сторiнка iсторii, яка вросла в шкiру французiв i зайняла особливе мiсце у iхному серцi, ii згадують iз ностальгiTю або проклинають. То була революцiя, що не мала аналогiв: ефемерна, близкавична, але з серйозними наслiдками для нащадкiв. Якщо судити по тому, скiльки полиць в книгарнях раптово зайняли книги та документи про Травень 68, то можна зробити висновок, що це були подii великого значення для краiни не тiльки у 68 роцi, а й сьогоднi. I як нiколи, постаT питання спадщини: що залишилося сорок рокiв потому? Що вшанувати, а що забути? Кому подякувати, а кому висловити своT невдоволення?... I чому це важливо зробити саме зараз, адже ще рiк тому нiхто не згадував про шестидесятi роки?...

Травень 68 змiнив французьке суспiльство знизу доверху: торкнувся органiзацii працi та освiти, розпочав сексуальну лiбералiзацiю, розворушив полiтичну систему, змiнив вiдносини батькiв i дiтей, мiсце жiнки, ставлення до екологii... Подивимося, як саме вiдбулися славнозвiснi подii.

Iсторичний контекст

У свiтi

Вiйна у В'Tтнамi, що розпочалася у 1964 роцi, в якiй США стали на бiк Пiвденного В'Tтнама проти комунiстичного Пiвнiчного В'Tтнама, породила пацифiськi студентськi рухи у бiльшостi захiдних краiн. На початку 1968 року в Нiмеччинi, Iталii та у Великiй Британii спалахнули страйки проти цiTi вiйни, в Iспанii - проти Франко, в Польщi - за демократiю, в Японii - проти американськоi присутностi. Студенти манiфестують у Бельгii, Алжирi, гиптi...

У Францii

А в цей час, за словами журналiста "Лю Монд" П'Tра В'яссон-Понте, "Францiя нудьгуT". Краiна переживаT "Славетне тридцятирiччя" - пiслявоTнний перiод реконструкцii, що характеризувався високою нарождуванiстю, поступовою економiчною модернiзацiTю i початком ери масового споживання.

Шарль де Голль при владi з 1958 року. Суспiльство знаходиться пiд його "батькiвським" наглядом, засоби масовоi iнформацii - телебачення та радiо - пiд жорстким державним контролем. Рiвень життя французiв вцiлому зростаT, сiльська мiсцевiсть розвиваTться, але iснуT прiрва мiж Парижем та провiнцiTю. Жiнки все бiльше працюють, але iхня зарплата складаT приблизно 66% вiд зарплати чоловiка. У 1967 роцi нарештi прийнятий закон про дозвiл на контрацептиви. Але знадобляться роки боротьби, щоб жiнки справдi вiдчули суттTвi змiни у своTму становищi. Соцiальнi вiдносини на всих рiвнях суспiльства залишаються патрiархально-iTрархiчними: в сiм'i, на виробництвi, в освiтi.

У полiтичному планi шiстдесятi роки вiдзначилися великим впливом Комунiстичноi партii та популярнiстю марксистських iдей серед iнтелектуалiв та робiтникiв.

Краiна значно "помолодшала": у 1968 роцi третина населення маT менше 20 рокiв. Вперше з'являTться справжня молодiжна культура, з притаманними тiльки iй ознаками: музикою, одягом, прагненнями бiльшоi свободи. Саме це нове поколiння стане рушiTм iсторii та мотором кардинальних змiн у менталiтетi протягом наступних десятилiть. У 1963-1964 роках у Сполучених Штатах частина активноi молодi порождуT контр-культуру хiппi, якi бажають сексуальноi свободи та формують альтернативну модель суспiльства. Але Францii цей рух поки що не торкаTться.

Травень 68 року став акселератором тенденцiй, якi на той час вже iснували у французькому суспiльствi. Нiби порох був розкиданий по землi, залишалося дочекатися одного-Tдиного сiрника, щоб стався вибух. Це стихiя, концентрацiя бажання висловитися, величезне прагнення свободи. Це велетенська каша, де все змiшалося: вiдносини батькiв i дiтей, соцiальний дiалог, або його вiдсутнiсть, сексуальнiсть, полiтика, культура, освiта... всi ланки суспiльного життя...

Подивимося детальнiше, як саме вiдбувалися подii, що стало останньою краплею, хто запалив той самий сiрник, що призвiв до революцii.

Як це вiдбувалося? Хронологiя подiй

Письменник та свiдок подiй Патрiк Ротман у своiй книзi "Травень 68 розказаний тим, хто його не пережив" даT три можливi пiдходи для пояснення цього феномену. По-перше, роздивитися вiдрiзок часу, коли безпосередньо вiдбувались подii: 8 тижнiв з 3 травня по 30 червня 1968 року. Це перiод, коли розiгралися три кризи: студентська, соцiальна i полiтична. По-друге, з точки розу соцiологiчноi, 68 рiк T епiцентром соцiально-культурних змiн, якi тривали кiлька рокiв - з кiнця алжирськоi вiйни до першоi нафтовоi кризи (1962 - 1973). I третiй пiдхiд, полiтичний, "червоного забарвлення": вiн збiгаTться з перiодом вiйни у В'Tтнамi (1965 - 1975) та масовими протестами в багатьох краiнах свiту. Травень 68 року, хоч i явище специфiчно французьке, але апостерiорi вписуTться у контекст свiтових подiй.

Подii того славетного мiсяця певною мiрою - збiг обставин, яких нiхто не мiг передбачити. Заколот, який перетворився на снiгову лавину, що пiдiм'яла пiд себе деголлiвську Францiю з ii старими устоями та традицiями, мав майже анекдотичний початок.

Ще в 1967 роцi в унiверситетi парижського передмiстя Нантерi стався скандал: студенти-хлопцi вiришили навiдатися до дiвчачого гуртожитку iз намiром провести там нiч... Що, звичайно, заборонено статутом. Було визвано полiцiю, але деякi студенти вiдмовилися залишити гуртожиток, забаририкадувалися i вимагали свободу пересування для дiвчат i хлопцiв... Через рiк Нантер знову став епiцентром студентськоi непокори. 8 сiчня Мiнiстр Молодi та Спорту Француа Мiсофф вiдвiдуT унiверситет, коли студент соцiологii ДанiTль Кон-Бондi його запитуT: "Чому у вашiй книзi про молодь немаT жодного слова про сексуальнiсть?". "Якщо у вас T такi проблеми, тодi плигайте в бассейн, щоб вiдволiктися" - вiдповiв роздратований мiнiстр, який навiть не пiдозрював, що спровокував... А для ДанiTля Кон-Бондi то був день народження легенди. "Чим бiльше я займаюсь коханням, тим бiльше у мене виникаT бажання зробити революцiю. Чим бiльше я роблю революцiю, тим бiльше бажаю займатися коханням" - таким було гасло на стiнах Нантеру та Парижу у травнi 68 року.

Не слiд думати, що студентське невдоволення носило лише анархiстсько-сексуальний характер. До цього "коктейлю Молотова" швидко приTднався полiтичний елемент. 22 березня 1968 року були заарештованi кiлька студентiв, що манiфестували проти вiйни у В'Tтнамi. На знак протесту ДанiTль "Червоний" (це нове призвiсько Кон-Бондi) органiзовуT 142 студентiв, щоб окупувати адмiнiстративний будинок унiверситету. Його арештують 27 квiтня. Так народжуTться "Рух 22 березня".

2 травня рiшенням ректора унiверситет Нантеру закрито. 3 травня студенти займають Сорбону. Цього разу полiцiя робить спроби евакуювати примiщення, але це призведе до серйозних i нечуваних наслiдкiв: 596 арештованих, 100 поранених. 6 травня - тридцять тисяч студентiв вийшли на вулицю, спiваючи Iнтернацiонал. Результат: 422 арештованих, 345 полiцейських i 600 студентiв поранено. Хвиля протестiв захоплюT бiльшiсть унiверситетiв краiни. 10 травня: з'являються барикади в Латинському кварталi, полiцiя атакуT 60 барикад. Результат: 367 поранених, з полiцейськими включно.

Кожна спроба влади приборкати рух, тiльки посилюT його. Студенти вбачають в урядi репресивну машину, яка забороняT будь-яку свободу. Якщо на початку вимоги були досить мiнiмальними - вiдпустити заарештованих товаришiв, вiдкрити Сорбону, то з кожним днем, молодь все бiльш вимагаT кардинальних змiн у суспiльствi.

Ii зброя - це каменюка в руцi, гасла та афiши на стiнах, саме вони символiзують Травень 68, в них змiшалися гумор, свобода висловлювання i провокацiя. Знаменитiшi з них: "CRS SS"¹, "Досить дiй - хай живуть слова!", " Заборонено забороняти!". "Ви бачите пораненого полiцейського - добийте його!". Криза виявила бажання мислити i дiяти по-новому: "Барикада перекриваT вулицю, але вiдкриваT шлях". Деякi гасла мають "червоне" забарвлення: "Бiжи, товаришу, старий свiт позаду тебе!". У травневому русi змiшалися iдеi марксизму, троцкiзму, анархiзму, маоiзму... такий собi полiтичний суп, далекий вiд однорiдностi. Особливо в цей час полюбляли цитувати Бакунiна: " Свобода iншого робить мою свободу безкiнечною".

13 травня до студентiв приTднуються робочi, що стаT початком найбiльшого страйку в iсторii Францii. 21 травня вже близько десяти мiльйонiв робiтникiв припинили працювати. Вони вимагають пiдвищення платнi та покращення умов працi. Краiна паралiзована, пошта i транспорт не працюють, смiття накопичуTться на вулицях мiст.

25 травня - до страйкарiв приTднуються журналiсти телебачення, вони вимагають зменшити контроль держави над засобами iнформацii. Насильство та конфронтацiя студентiв i робiтникiв iз полiцiTю тiльки посилюTться.

29 травня Генерал де Голль "зникаT". Вiн вiдсутнiй в краiнi, i тiльки пiзнiше стаT вiдомо, що вiн перебував у Баден-Баденi i вирiшував питання можливого вводу вiйськ.

30 травня Президент виступаT по радiо i наголошуT на тому, що вiн не покине свiй пост. Натомiсть вiн розпускаT парламент. На лiсейських Полях проходить демонстрацiя на пiдтримку де Голля - один мiльйон учасникiв. Це майже кiнець Травня 68 року - фiзично i морально.

З 1 по 25 червня краiна потроху повертаTться до нормального життя. 23 i 30 червня органiзованi парламентськi вибори: партiя правих отримуT 79% мiсць - це вiдверта перемога...

Наслiдки

Тепер, коли ми знаTмо, як все це вiдбувалось, час поговорити про наслiдки. Звичайно, з самого початку студентське повстання мало утопiчний характер: "Будьте реалiстами, просiть неможливе!", "Не працюйте нiколи!". Але воно виявило всi недолiки тогочасного французького суспiльства, породило нове поколiння "шестидесятникiв" (soixante-huitards - поколiння шiстдесят восьмого року). Це поколiння розкитикувало всi форми авторитету - полiтичного чи сiмейного, породило новi iдеали, змiнило вiдносини в освiтi - вчителiв та учнiв, вiдносини жiнок i чоловiкiв, батькiв i дiтей. Жiнки продовжили боротьбу за новi права. Якi саме змiни були провокованi Травнем 68 року? Декiлька прикладiв.

"Насолоджуйтесь без перешкод!","Живiть без зупинок!".

Такими були гасла Травня 68 року.

Сексуальна свобода, якоi так прагнула молодь шестидесятих, не може iснувати без переосмислення ролi жiнки в суспiльствi. Адже в коханнi T завжди двоT. I справа не в тому, що стали модними короткi спiдницi, що нам даT iлюзiю бiльшоi доступностi, а в тому, що жiнка мала здобути ту свободу вибору, якоi ii позбавляло традицiйне суспiльство з християнським забарвленням.

В Радянському Союзi ще в двадцятих роках проголосили рiвноправнiсть чоловiка та жiнки. Ми знаTмо, що це нам коштувало, i як насправдi виглядаT це рiвноправ'я. У Францii фемiнiстський рух iснуT давно, а Травень 68 року допомiг жiнкам зрозумiти, наскiльки вони далекi вiд тоi свободи, якоi бажають. Неможливiсть вiдкрити рахунок у банку чи самостiйно обрати професiю без дозволу чоловiка, до закону 1965 року, замiжня жiнка прирiвнювалась за правами до неповнолiтнiх! До 1970 року батько вважався головою родини, юридично мати не мала такi ж права на дiтей. Тiльки з 1975 року жiнка може вимагати розлучення за взаTмною згодою. Та що там говорити - французькi жiнки отримали право голосувати тiльки в 1944 роцi, значно пiзнiше, нiж в iнших захiдних краiнах.

Але два закони по-справжньому змiнять життя сучасноi жiнки, ii вiдношення до власного тiла, до чоловiка, до материнства. Йдеться про закон 1967 року, що дозволяT використання контрацептивiв, зокрема таблетки (пiлюлi). Закон (Симони) Вейль 1975 року "дав дозвiл" на аборт. Нарештi жiнка змогла обирати сама, коли iй стати матiр'ю, ii тiло буде належити iй, а не ii чоловiковi. Вiдсутнiсть страху перед небажаною вагiтнiстю - це нова свобода насолождуватись коханням, отримувати задоволення, жити повноцiнним життям. Проте цi змiни в менталiтетi вiдбудуться не зразу пiсля опублiкування закону. Як вiдомо, для таких перетворень потрiбен час.

Марiз Вейян, психолог, авторка книги "Як люблять жiнки", представниця поколiння 68 року розказуT про свiй досвiд. Вона належить до жiнок, якi боролися за право iснувати, як особистiсть, проти умовностей суспiльства. "Будь щасливою, будь сама собою" - таке повiдомлення вона передала своiй дочцi. Традицiйнi цiнностi "Праця. Сiм"я. Батькiвщина", на яких вона виросла сама, перетворилися на "Насолождуйся життям!". Свобода кохання для Марiз - це свобода любити, як чоловiки: вiльно обирати i мiняти коханцiв, насолоджуватись своiм тiлом, грати активну роль у коханнi, жити одним днем. Обрати, коли стати матiр'ю i скiльки дiтей мати.

"Нова педагогiка": "Той, хто вчить - того вчать. Кого вчать - той вчить"

В уявi наступних поколiнь революцiя - еволюцiя 68 року постаT у свiтлi конфлiкту авторитету батькiв, старого i нового. I справдi, багато з тих, хто був молодим у шiстдесятi роки, вирiшив жити iнакше, виховувати своiх дiтей згiдно нових цiнностей.

Мiшель Лакруа, фiлософ, розповiдаT про "Нову педагогiку", за якою вiн виховував власного сина. У 68 роцi класична метода виховання з ii системою оцiнок була розкритикована. Дiтям надавалася свобода, щоб вони могли спонтанно робити те, що iм бiльше подобаTться, не переобтяжувати iх знаннями. Школа мала бути не авторитарною, нав'язливою для дитини, а розвиваючою. Тому правопис i математика вiдiйшли на другий план. Мiшель Лакруа бажав виростити свого сина вiльним вiд старих упереджень.

Але кожна рiч маT свою зворотню сторону. Деякi батьки, у своTму бажаннi не бути авторитарними, забули про те, що просто любовi до дiтей не вистачить, iх потрiбно виховувати, передавати цiнностi, встановлювати правила та обмеження. I дiти, яким сьогоднi вже тридцять чи сорок, вiдмiчають помилки своiх мрiйливих батькiв.

Спадщина сьогоднi

Сьогоднi спадщина 68 року викликаT дебати в суспiльствi. "Чия правда?" Тих, хто пережив, чи тих, хто нiколи не знав?" Президент Францii Нiколя Саркозi висловив бажання назавжди перегорнути сторiнку Травневоi революцii. 29 квiтня 2007 року його промова була безапеляцiйна: "Пам"ятаTте гасло 68 року "Насолождуватись без перешкод"? Спадщина Травня 68 року зруйнувала традицiйну школу, школу досконалостi, заслуги, поваги... Травень 68 року дозловив проникнути цiнiзму в суспiльство та полiтику... Оскiльки немаT бiльше правил, немаT моралi, нi авторитету... тодi все дозволяTться".

Французи можуть запитати себе: чи звинувачувати подii 68 року в тому, що в державних школах давно iснуT криза авторитету i дисциплiни? Що учнi початкових класiв мають значнi проблеми з правописом i пагано вмiють читати? Що молодь сексуально розбещена, а половина шлюбiв закiнчуTться розлученням? Що дiалог мiж урядом та профспiлками, що репрезентують певну частину населення i мають велику владу, вiдбуваTться тiльки за допомогою страйкiв?... Що багато сучасних молодих французькiх жiнок не вмiють готувати чи пришити гудзика, а чоловiки не можуть забити самостiйно гвiздка, бо iх не навчили батьки? Що старi люди закiнчують своT життя у будинках престарiлих, частенько забутi своTю сiм'Tю? Що "молодi" пенсiонери не бажають глядiти своiх онукiв, а подорожують, насолождуються життям?... Гедонiзм, невiдомий традицiйним суспiльствам, взагалi свобода, це добре чи пагано?... Щоб було б, якби не було Травня 68 року?...

Iсторiя, як ми знаTмо, не визнаT умовного способу, вона така, яка T. Iсторичний розвиток - це маятник. Те, що ми робимо сьогоднi, буде розкритиковане новим поколiнням так, як ми критикуTмо поколiння наших батькiв. Це нормальний процес. Французи сьогоднi запитують шестидесятникiв: "За що боролися, на то й напоролися?" Шестидесятники певною мiрою самi себе зрадили тим, що... подорослiшали. Вони дивляться в очi своiм дiтям i говорять: "Ми хотiли зробити, як краще. Те, що сьогоднi жiнки можуть обрати свiй шлях - наша перемога. Те, що сьогоднi постають всi цi питання, значить, ми навчили вас думати..." Одже якою би була сучасна Францiя без Травня 68 року?

ОстаннT слово. Iдеалiстичне

Чим iсторiя Францii може зацiкавити украiнцiв? Дати вiдповiдь на питання, як перетворити своT суспiльство. Це важко, це боляче, це може бути невдячною справою. Але нащадки точно плюнуть нам ввiчi, якщо нiчого не робити. Якщо остаточно розчаруватися у своiх iдеалах, хай сьогоднi розтоптаних, але правильних, мрiях украiнськоi революцii 2004 року, яку украiнцi робили не для полiтикiв чи олiгархiв, а для себе, для власних дiтей. Революцii завжди закiнчуються пагано? Украiнське суспiльство маT зробити висновки з власноi iсторii i не зупинятись на досягнутому. I через сорок рокiв нашi дiти подякують або розкритикують нас, але не залишаться байдужими до поколiння, у якого були iдеали.

________________________________________________

¹ CRS - полiцейський

Оставить комментарий © Copyright Ящук Елена Викторовна (yaolena@hotmail.com) Обновлено: 17/02/2009. 19k. Статистика. Статья: Франция		Оценка: *6.047** Ваша оценка:
Аннотация: Стаття присвячена сорокарiччю Травня 68 року у Францii.Було надруковано в украiнському тижневику "Главред" (Текст украiнскою мовою, перепрошую, але певнi лiтери не читаються...)

Ящук Елена Викторовна: другие произведения.

Травень 68 Року: остання французька революцiя