Кожна держава, як це не сумно, маT своW виправнV колонVW, тюрьми чи концтабори. Туди, зазвичай, дорога була замовлена "неугодным", "изгоям" та покидькам. Якщо жити "по понятиям" V мати "мазу" на зонV, то нормальне Vснування забезпечене навVть там. ЧVтка VTрархVя, правила поведVнки, неписанV закони... усе це було вироблено та вVдточено десятилVттями, тому не нам це ламати.
У нас на УкраWнV кожне мVсто маT свою "Зону". РанVше туди саджали примусово, а тепер туди просяться усV своW, оскVльки екс-Пахан зробив усV умови для покращення тамтешнього життя. З тих часVв люди простV, чеснV та поряднV стали жити та працювати заради того, аби утримувати в належному станV тюрьми закритого типу.
НайбVльша по маштабах та розмаху "Зона" знаходиться в самому серцV столицV, неподалVк "нескореного" Майдану НезалежностV. УсV VншV розкидано по регVонам "необъятной родины моей", так би мовити - фVлVали вVд столичноW. Умови, звичайно ж, там не те, щоб як в КиTвV, але жити можна, на Vкру вистачаT.
Провсяк випадок раз на 4-5 рокVв грабVжники в законV оголошують всенародне голосування чи вибори, якV дають можливVсть Wм помVнятися "шконками", а "обслуговуючому персоналу", тобто нам, простим людям, надVю на "краще майбутнT". Але оскVльки слово "майбутнT", як V слово "завтра" завжди залишаTться незмVнно недосяжним для нас, тому наWвних виборцVв стаT дедалV менше. ВVрогVдно, що в найближчV рокVв 50 вибори, як явище безглузде в нашVй державV, вVдмVнять взагалV, оскVльки ми нарештV перестанемо своWм волевиявленням "лVзти в чуже корито" V просто почнемо жити так, як нам скажуть.
Колись рабVв, аби тV не бунтували V не переймалися високими матерVями, годували мало, били багато, а у тих, хто не народився рабом вVдVбрали усю власнVсть (так би мовити розкуркулили) V навVть надVю лишили на сторVнках романVв та в тих нVчних розмовах на кухнV.
От V у нас щось схоже. А щоб мозок, борони Боже, не спрацював V не прокинувся Vнстинкт самозбереження, то в магазинах з'явилися сотнV рVзновидVв спиртних напоWв, якV подекуди дешевшV за хлVб, не те що за м'ясо. ОчV замилили нескVнченною кVлькVстю серVалVв, та ще таких задушевних, що йой... мамцю... Це щоби ми розумVли - комусь теж непереливки. потупивши очV в телевVзор, ковтаючи слину вVд реклами про "справжнT м'ясо", захльобуTмося спVвчуттям до акторVв мильних опер. У сVм'W Громових така бVда, куди нам. Як ви не знаTте хто такV ГромовV?! ТодV ви втратили пVв життя! ТермVново бVжVть до телевVзора, до сусVдVв, до знайомих V вимагайте вам переказати останнV серVW, бо Vнакше життя ви прожили марно...
А поки ми живемо у свVтV кVно, святкуTмо дня наших поразок V з особливим щемом в серцV екаTмо день Перемоги (хто насправдV виграв - видно лише тепер, але у бVдь-якому випадку це були явно не ми, судячи з рVвня нашого життя), тим часом на "ЗонV" працюють в сVм потVв. Спочатку погнали нас в вропу вVкно прорубувати, нVбито нам без того вVкна темно жилося. Вперед! Америка - наш Vдеал! то зовсVм не важливо, що там дVти навVть таблицV множення в 4 класV ще не вивчають. ВисокV технVчнV досягнення вирVшать усV нашV проблеми. Але ж ви подумайте, людоньки, яка з краWн виживе, якщо усV технологVW свVту накриються мVдним тазом? Ми чи Америка? МИ! Бо нам до таких умов не доведеться довго звикати.
Наступним подарунком на РVздво - пVдвищення цVн на бензин, бо роз'Wздилися тут на Vномарках, вже й не зрозумVло де своя братва, а де прислуга. Паралельно пVдняли цVни на продукти харчування, щоб можна було напихати бVльше штук населення за раз в суспVлний транспорт на квадратний метр. Щоб усе було по честV - пVдвищили цVни на газ та електроенергVю, щоб нVколи не забували, що ми дVти тих, хто вилVз з печер сотнV рокVв тому. Воду та свVтло подекуди дають дозовано, щоб "незажрались", та й навVщо рабу митися щодня? свVтло, зогалом, потрVбне лише тим, у кого T що в холодильник положити.
дине, покищо безкоштовне, задоволення - повVтря. Причому надиво як холодне так V тепле видаTться абсолютно безконтрольно, навVть паспорт з VдентифVкацVйним номером пред'являти потреби немаT. От де недогледVли, так це тут. Але ви не переймайтеся, скоро в них руки й до цього дVйдуть. Це ж як зростуть доходи в "общак"!
Ви ж не проти? Що ?! ЗаперечуTте? Та хто у вас питаT! Ви - безголосV й безсилV, нVкчемнV й немVчнV раби. Циц!!! У вас по природV своWй голосу бути не повинно!
Тягнете свою лямку? ТягнVть. Не буду заважати. дине, чого точно вже не робитиму, так це не спVвчуватиму, бо знаю, аби сильно хотVли - знайшли б сили пVдвестися з колVн (та де там з колVн, з брюха!) V щось змVнити у власному життV. Але ви, як завжди, знайдете собV сотню причин, щоб покVрно повзти "до ноги", бо ви - раби. це вас навVть не засмучуT.
ВVками намагалися вибороти собV незалежнVсть! КVлька разVв, враховуючи нинVшнVй, добивалися таки свого! Що правда ранVше нас якось на довго не вистачало, а це аж 15 рокVв!!! Та T одне "але": якщо рабу дати волю, що вVн робитиме з нею? Вона ж для нього, як украWнське сало з пампушками для папуаса НовоW ГвVнеW. ВVн же його зроду в руках не тримав. ВVн же навVть уявити собV побоWться, що з цим роблять.
То ж виходить, що скVльки волV нам не давай, а вона все крVзь пальцV сочиться V ми знов у ярмо сунемося. Бо не вмVTмо жити, як люди. Чи нехочемо?
Воно ж нVби й нVчого з дурним паном на халяву V не думаючи, анVж з мудрим зубами вигризати кожну копVйку тяжкою працею. Працею в себе, а не за кордоном!
Пройшли часи вVльних V хазяйновитих, прийшли часи бVдних та оковитих. Але як же маT бути соромно нацVW, що маючи усV багатства свVту на одному клаптику землV (окрVм хVба що Океану, бо пустеля в нас T, просто не всV це знають) ми настирливо закупаTмо "життя заграничне", а цVна невеличка - ДУША...