Під час дискусій щодо можливостей надання російській мові статусу "другої державної" чомусь часто згадують приклад Канади. "Дивіться, ось у Канаді - дві державні мови і всіх це задовольняє" - кажуть прихильники "другої мови". "Та у тій Канаді вже всіх замучили тою французькою!" - кажуть захисники української.
І ті і інші автоматично ставлять знак рівняння між Канадою і Україною. А далі починається найцікавіше. Англійську мову чомусь дорівнюють до української, а французьку - до російської. І виходить, що англомовні канадці весь час мають чинити опір страшним франкомовним асиміляторам, які (очевидно) тягнуть Канаду до Франції (як Вітренко тягне Україну до Росії). Ну і так далі...
Як людина, що вже кілька років живе саме у "французькій" Канаді, дозволю собі кілька зауважень з питання "двомовності".
Чому Канада - не Україна?
В Україні є основна національність - українці - які становлять більшість у всіх регіонах країни (окрім Криму).
У Канаді - щонайменше два народи, дві нації - абсолютно різні за культурою, менталітетом та мовою. Франкоканадці становлять абсолютну більшість у провінції Квебек. Англоканадці - у всіх інших провінціях Канади.
В Україні, "східняки" і "західняки" складали і складають один народ, який тривалий час жив у різних державах. Східна російськомовність пояснюється виключно тривалою русифікацією цих земель.
У Канаді все навпаки: два різних народи (що завжди були різними народами і завжди це визнавали) об'єднані у тій самій державі.
Національності "канадець" не існує. Є або англо- або франко-.
Легенди і міфи навколо Канади
Про Канаду утворено чимала міфів. Спробуємо розглянути деякі з них.
Міф 1: Квебекці - "це такі канадські французи"
Квебекці (французькою - квебекуа) давно вже становлять окрему націю. Французами вони були 300 років тому, під час Нової Франції. Вже тоді, діти колоністів ідентифікували себе як les Canadiens або ж les Canayais (канадці). Вони все більше відрізнялися від французів з Франції. У 1759 році Канаду захоплює Англія і зв'язки з Францією перериваються. Це прискорює перетворення квебекців на окремий етнос.
Сьогодні квебекці і французи становлять різні народи. Не вірите? Поспілкуйтеся з тими і з іншими.
Їх ніщо не об'єднує окрім мови (але навіть тут в квебекців інший акцент) і якихось абстрактних спогодів про Нову Францію.
Міф 2: Квебекці - "хочуть до Франції"
Ніякого особливого захоплення Францією я в них не побачив. Звісно, Франція - "теж франкомовна країна". Вона - потенційний союзник. З неї багато у чому можна взяти приклад. Туди можна з'їздити повчитися за програмою обміну студентів, чи пройти там практику. Але це - безумовно - іноземна країна. З нею можна співпрацювати, але не об'єднуватися.
Міф 3: Квебекці - лише національна меншина, а Квебек - край іммігрантів
Я вам не скажу за всю Канаду, але Квебек... Важко назвати "іммігрантами" чи меншиною нарід, який:
а) святкуватиме у наступному році своє 400-річчя;
б) нараховує 6 мільйонів осіб;
в) становить 80% населення у провінції розміром у 2 з половиною України;
г) має власну культуру, фольклор, менталітет, історію, літературу, тощо;
д) і, з рештою, які оселилися у країні значно раніше, ніж англомовне населення.
Міф 4: Квебекці мучать та дискримінують англомовне населення
У Квебеку існують:
а) 3 англомовні університети; їхні студенти мають право на такі ж стипендії та пільги, як і студенти франкомовних університетів
б) чимала безкоштовних англомовних коледжів, що фінансуються "расистьським" квебекським урядом (не кажучи вже за приватні англомовні коледжі)
в) мережа безкоштовних англомовних шкіл, що знов таки фінансуються квебекським урядом (знов-таки, не кажучи за приватні англомовні школи)
г) у містах, селах та районах, де англомовне населення складає більш ніж 50% англійська визнається другою офіційною мовою.
У чому ж полягає "дискримінація"? У двох речах:
- Право на безкоштовну англомовну школу мають лише ті учні, в яких хоч один з батьків ходив колись у англомовну школу у Квебеку чи у решті Канади. Всі інші мають право на безкоштовну франкомовну школу. Право на _приватні_ англійські школи мають всі бажаючі. Право на безкоштовні англомовні коледжі мають всі бажаючі. Право на англомовні університети мають всі бажаючи.
- Кожна установа чи фірма має мати вивіски та службові написи французькою. За бажанням можна додавати й англійський текст, але так, щоб його літери становили за розміром не більш ніж 3/4 від французьких. Виглядає це так: "SORTIE / exit" ("ВИХІД / выход") .
Треба додати, що такі "звірячі" закони діють лише на території Квебеку, де французька є рідною для більш ніж 80% населення.
Чому ці закони прийняли? Може тому, що до середини зовсім нещодавно крупні монреальські магазини відмовлялися обслуговувати клієнтів французькою, французькі вивіски були у меншості (а що там? кому треба - і так зрозуміє!), а у відповідь на французьку фразу часто можна було почути: "Speak white!" ("Гаварі на панятном язикє!") або більш ввічливе "I don't speak French".
Міф 5: Канада - двомовна країна. Обидві мови - рівні між собою.
Зробіть експеримент. Сядьте на машину й проїдьте від Гаспе до Монреалю, розмовляючи зі всіма лише англійською. Зупиняйтеся у сільських готелях, обідайте у маленьких кафе, питайте дорогу на кожному перехресті... Порахуйте, скільки людей вас розуміє, і скільки відповідає англійською.
Потім проїдьтеся від Торонто до Ванкуверу, спілкуючись тільки французькою. Порахуйте, скільки людей вас зрозуміло... і скільки відповіло французькою. Не хвилюйтеся, на трасі Торонто-Ванкувер калькулятор вам не знадобиться.
Порівняйте цифри. Порівняли? Тепер можемо продовжувати розмову про канадську двомовність.
В принципі, для цього не треба їхати у Канаду. Спробуйте проїхати Західну Україну, спілкуючись тільки російською... а потім Росію, спілкуючись тільки українською. Порівняйте результати. Зробіть поправку на те, что українська з російською всеж-таки ближчі, аніж французька з англійською...
Чому англійська - не українська?
Тривалий час англійська була фактично єдиною офіційною мовою Канади. Англійська була мовою бізнесу та державного апарату. У армії вживалася виключно англійська (той факт, що чимала вояків були квебекцями, нікого не хвилював). Англійською функціонували всі серйозні банки та офіси. Федеральні чиновники взагалі не "утруждалі" себе вивчанням французької.
Англійська була мовою великих фабрик та заводів (навіть тих, де працювали, переважно, франкоканадці). Можливо, це було нормальним для англомовних провінцій. Але ті самі неписані правила діяли й у франкоканадському Квебеку. Франкомовні могли розраховувати лише на низько кваліфіковану роботу; в офісах панувала виключно англійська. Нечисленна франкоканадська еліта не могла змінити цю ситуацію.
Все це спонукало деяких квебекців повністю перейти на англійську. Інколи, ще й змінити прізвища (Boisvert ставав Greenwood'ом).
Скажіть, чи українська була колись у подібній ситуації? Хіба лише за часів Володимира Великого...
Чому французька - не російська?
За царських часів російська була _єдиною_ офіційною мовою Російської імперії (в тому числі і Східної України). В УРСР українська (формально) отримала офіційний статус. Це значить, що деякі документи виходили українською, що її можна було почути на радіо, на телебаченні, у Верховній Раді... Проте основною мовою УРСР була, всеж-таки, російська. Нею йшло викладання у більшості інститутів та університетів, нею велася адміністративна та технічна документація, нею працювали заводи і фабрики...
Скажіть, коли французька мала такі позиції на теренах всієї Канади? Ніколи. Не має і зараз. І якщо протягом останніх десятиліть вона всеж-таки стає мовою торгівлі, виробництва і науки у Квебеку, це у значній мірі досягнення авторів "расистських" законів, які так по-нелюдськи "дискримінують" англомовне населення.
Примусова францизація всієї Канади?
Так вже сталося, що помітні групи франкоканадців живуть поза Квебеком. Є вони у кожній провінції, але всюди складають меншість. Колись вони не мали права на французькі школи, не кажучи вже про університети. Останнім часом, уряд дозволив відкриття французьких шкіл там, "де є відповідна кількість учнів". У кількох університетах відкрилися франкомовні відділення. У франкомовних селах та містечках дозволяють вживати французькі вивіски. У федеральних установах та об'єктах всі оголошення - двомовні. Все це дозволяє говорити про "засіліє" французької мови. Але ж і у Квебеку федеральні установи вивішують двомовні оголошення - навіть там, де нема жодного носія англійської...
Один російськомовний мешканець Торонто був дуже обурений Жахами Францизації. "Уявляєте собі, я їхав то такому-то хайвею, і побачив дорожній знак з якимось французьким словом! І ці кляті французи ще кажуть, ніби їх дискримінують! Так, своїми очима бачив. Та ні, не на тому хайвеї, а на другому. Що, не можете знайти? Ну то поїдемо разом, я вам покажу! Я це місце добре запам'ятав! Зовсім вже задовбали ці сепаратисти своєю французькою..."
Чи допомагає двомовність?
У кожній з провінцій процент франкомовного населення зменшується. Молодь поступово переходить на англійську. Що року у Канаду приїжджає від 200 до 300 тисяч іммігрантів. Як ви думаєте, яку з мов "двомовної країни" вони вивчають?
"А навіщо нам вчити французьку, коли Канада - двомовна країна?" - неодноразово чув я від новоприбулих. До речі, чув я її не у Торонто і не у Ванкувері, а у місті Монреаль провінції Квебек. Попри всі мовні закони. Попри безкоштовні курси французької для іммігрантів.
Що ж діється у інших провінціях?
Як бачимо, там, де панує "двомовність", виживає найсильніша з двох мов. А слабша залишається для декорації (бо ми ж "двомовна" країна!). Якщо протягом десятиліть (а тим більше, століть) одній з мов всіляко сприяли, а іншу тримали на другому плані, то переможця неважко визначити.
Поки Квебек вважався "двомовним", французька швидко здавала позиції. Ситуація трохи покращилася лише тоді, коли "другу" мову визнали у провінції єдиною офіційною.
Єдина провінція, де французька мова не здає позицій - Квебек. Там французька - єдина офіційна